fbpx
Свята та традиції, Важливе Шубенкова Т.

Український звичаєвий етикет. Частина ІІ: Звертання

16.09.2019, 10:00

Жива душа народна, жива, неподоланна!
О. Довженко

Микола Пимоненко. Зустріч з земляком (1908)

       Будь яке ввічливе міжособистісне спілкування починається з привітання і звертання, задаючи тон і настрій розмові. Доповнюючи відомий вислів Ліни Костенко, можна сказати: звертання як і «любов вдаряє в душу» і з самого початку спілкування безпосередньо впливає на його результат, будь то гарний настрій чи сприйняття інформації, очікувана реакція на прохання або інше в залежності від ситуації та соціальної ролі співбесідників.

      Як мовне явище, звертання  — це слово або словосполучення в реченні, що називає особу, іноді — предмет, до яких звернена мова. Наприклад:

 «Сій, сіваче, в людські груди правди вічної зерно» (П. Грабовський).

У функції звертання виступає іменник у кличному відмінку (вживання у цій функції називного відмінка не відповідає нормам української мови). Звертання може виражатися як одним словом (непоширене), так і групою слів (поширене):

 «Не вам, в мережаній лівреї донощики і фарисеї, за правду пресвятую стать» (Т. Шевченко). 

      Звертаючись один до одного, партнери по спілкуванню спочатку  оцінюють       комунікативну ситуацію за певними ознаками:  стать, вік, близькість, суспільне становище, національна та конфесійна приналежність, ступінь знайомства або родинні зв’язки, буденний чи святковий стиль спілкування та ін. Чим більше у ситуації відмінностей за цими ознаками, тим більш зобов’язуючим є забезпечення прийнятних у суспільстві моделей етикетної поведінки, що базується на наступних складових:

         – вербальній (регламентує словесні формули);

    – на міміці і жестах (доповнюють або розкривають слова, що виявляють ставлення до співрозмовника);

     – організації простору в етикетній ситуації, доторки, пози, відстань між співрозмовниками (в українському середовищі фізична дистанція при спілкуванні 70 – 100 см.);

       – етикетній  атрибутиці – одяг, головні убори, прикраси, предмети символічного змісту в офіційних ситуаціях (хліб – сіль, вишиваний рушник, квіти, подарунки) .

      Історично так склалося, що для українців у спілкуванні завжди було важливо підкреслити у звертанні соціальний статус людини – місце у громаді (гетьман, преосвященство, священство, полковник, сотник, отаман, писар, суддя, осавул, хорунжий, обозний та ін.), сімейний стан (господар, хазяїн – глава сім’ї / господиня,  син / дочка, сват / сваха,  зять / невістка, брат / сестра, кум / кума тощо. При цьому використовувалися всі можливі етикетні знаки, які б вказували на різні грані соціальної характеристики людини. Ігнорування соціального статусу вважалося серйозним порушенням звичаєвих норм спілкування:

      «Ой, свахо-свахо, і Ви сваточку,

      Ми вам віддали Марусю-дочку.

      Віднині вона ваша дитина,

      Дивіться ,свахо, щоб не бідила…»

                      

      «Прощай, прощай, товаришко, бо ми вже йдемо.

      А ми ж твоє дівуваннячко собі беремо…» 

      На особливу увагу у цій статті заслуговують звертання пане / пані / панове! Найчастіше вони вживаються у поєднанні з ім’ям чи назвою професії. Наприклад:

      «О, пані вчителько, о, зоре ясная,  |

      Нехай вам доля віддячить сповна!» (слова з пісні)

Ці звертання є давніми атрибутами українського мовленнєвого етикету і  використовуються українцями щонайменше сім століть і не лише по відношенню до вищих верств населення (князів, бояр, гетьманів, козацької старшини), а й  до козаків, міщан, селян про що свідчать різні жанри усної народної творчості, зокрема колядки:

      «Ой підемо, пане-брате, від хати до хати,

       Нашим панам господарям заколядувати…»

      «Козаки-панове, добре майте,

       Один другого одмикайте» (Народна дума)

      «Я козачка твоя, я дружина твоя,

       Пане полковнику, мій синьоокий…» (слова з пісні)

      З огляду на наведені приклади, можна пересвідчитись у тому, що український мовленнєвий етикет здавна відображав високу культуру спілкування народу,  багатство його душевних якостей, емоційність, талановитість у передачі своїх почуттів, повагу до особистості, її внутрішнього світу  у незалежності від її соціального стану. Задушевність у сімейному колі передавали ласкаво-шанобливі  звертання на «Ви» до кожного члена родини: мамо, матусю, мамцю, нене, татусю, татку, таточку, дідусю, бабуню, бабцю, братику, сестронько  та ін.

 Звертаючись до молодої дівчини або хлопця використовували такі повні художнього змісту слова: красеню / красуню, зіронько,  серденько, лебедонько, соколику, любонько, чорнобрива / чорнобровий, зоре моя, голубе мій

та безліч інших, у  яких відчувалася душа нації, її філософія гідності, поваги та любові до ближнього.  У зв’язку з цим варто згадати про вислів: «Будь ласка / будь Ваша ласка», який здавна супроводжує  звернення з проханням і  вшановує незалежну й добру волю людини у будь-якому разі.

Володимир Путейко. На річці (1954)                         

     Час плине світ змінюється, змін набуває і мова, як живий рухливий організм. Звертання, як і кожне мовне явище не є виключенням і також переживає певні трансформації. Все рідше зустрічається ласкаво-шанобливе «Ви» у сімейному колі, частіше ця форма звертання вказує на певну дистанцію між співбесідниками,  також нею висловлюється повага до незнайомої або малознайомої людини.

  В офіційних звертаннях на сучасному етапі після вкоріненого у  радянські часи українського товаришу / товаришко / товариші!  повертаються традиційні для українців:

   Пане / Пані (панно) / Панове! Вельмишановне панство! Високоповажний… / Глибоко шановний… !

Найпоширенішими  в українському мовленнєвому етикеті є наступні звертання:

      Громадянине / Громадянко / Громадяни! / Дорога громадо / Шановна громадо!

      Добродію /Добродійко / Добродії!

      Шановні колеги / Шановне товариство / Люди добрі!

      Дорогий друже / Дорогі друзі / Друзі!

      Юначе (молодче) / Дівчино / Діти!

      Хлопці та дівчата / Хлопчики і дівчатка!

      Дорогий / любий / милий!

      Мамо / Тату / Діду / Дядю / Тьотю / Тітко / Вуйку / Вуйно / Стрийку / Стрийно!

Абсолютно коректними будуть звернення до незнайомців:

       Господарю / Господине!

       Вибачте, що турбую Вас!

       Можна Вас на хвилинку!

       Послухайте, будь ласка! 

      Отже, багатство форм звертання в українському мовленнєвому етикеті, що залишилося нам у спадок, як гармонійна система міжособистісних стосунків, знов набуває популярності і дає великі можливості сучасній людині, для якої ввічливість не є зайвим словом і має відповідне наповнення, не лише збагатити свою мову, а і підкреслити свою індивідуальність долучившись до духовної і культурної скарбниці українського народу.

      У  першій частині  цієї статті: «Вітання»  ми згадували про вплив основних рис національного характеру українців, таких як доброзичливість, чуйність, глибока релігійність, моральність, гостинність, працелюбність, естетизм, індивідуалізм та ін. на норми звичаєвої етикетної поведінки, яка вироблялися протягом віків й основою якої є безумовно ввічливість. Ця чеснота, високо цінована в народі, означена великим синонімічним рядом в українській вживаній мові. Ввічливу людину  називають привітною або вихованою, шанобливою, люб’язною, учтивою, чемною, поштивою, делікатною, тактовною, галантною, шляхетною, обхідливою, уважною, підкреслюючи різні відтінки ввічливості. Українська народна філософія відобразила цю чесноту у чисельних прислів’ях та приповідках. На деякі з них ми звертаємо увагу шановного читача:

  • Ввічливість з раба зробила князя, поганий норов з князя зробив раба.
  • Ввічливість нічого не коштує, але багато дає.
  • Ввічлива відмова краще, ніж груба згода.
  • Голота умудрена, потреба ввічлива.
  • Добре слово людині – що дощ у посуху.
  • Добре слово дорожче багатства.
  • Ласкаве слово, що весняний день.
  • На добрий привіт – добра відповідь.
  • На надмірну ввічливість не ображаються.
  • Не будь на людях примітливий, будь вдома привітний.
  • Не мудріше привіт, а підкорює серця.
  • Поклонитися – вперед стане в нагоді.
  • Поклоном попереку не переломиш.
  • Від учтивих слів язик не відсохне.

Бути чи не бути?

Існує так багато напрямків, але чомусь із року в рік про жовтневі челенджі чуємо лише від художників та письменників. Може, ми чогось не знаємо? 🍁 Вирішили поміркувати, і ось що з цього вийшло. Вуличне мистецтво Воно різноманітне: ярнбомбінг (светри на деревах бачили? ото ж бо), мозаїки, трафаретні малюнки, орнаменти до святкувань. Можна збиратися у групи […]

Слони харчуються на сміттєзвалищі?

Світлина Тілахана Тармапалана перемогла у фотоконкурсі Королівського біологічного товариства (RSB). На фото стадо слонів, які харчуються на сміттєзвалищі у Шрі-Ланці. Такі випадки часто призводять до отруєння, захворювання і навіть гибелі тварин. Судді вважають, ця робота найбільш точно відображає цьогорічну тему: «Наш мінливий світ». Грошова винагорода становить $1300. Інші фотороботи, які відзначило журі: ■ Ашвін Гіртан […]

ARTEFACT – Chernobyl 33: річниця

З огляду на останні події, про які ми вже писали, пригадали один із найгучніших мистецьких заходів. Минув рік, і цей проєкт набуває дедалі більшого значення для України і світу. З 26 вересня по 6 жовтня (2019) у павільйоні Річкового вокзалу (Київ) презентували міжнародну медіа-арт виставку «ARTEFACT: Chernobyl 33». Проєкт підкреслює проблеми сучасності: фейкові новини, медіаграмотність, маніпуляція. […]

Сучасне мистецтво • Імпресіонізм

Твори імпресіоністів можуть видатися застарілими, проте колись вони здійснили революцію. Перед нами – митці XIX століття, що вийшли зі своїх майстерень назустріч новій ері у мистецтві. Їх висміювали, поки вони робили свою справу, обравши дуже вдалий момент: технологічний прогрес, поява фотографії, нові філософські ідеї. Вони писали просто на вулицях, ще не знаними тоді прийомами: швидкі […]