fbpx
Мистецтво, Архітектура, Важливе Харьковчук Оксана

Проєкт «Музей. Століття» у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків

08.09.2019, 10:00

This slideshow requires JavaScript.

Перший історико-документральний виставковий проєкт «Музей. Століття» презентували у Музеї Ханенків. Завдяки архівним документам та клопіткій праці вдалося дослідити та показати долю музею та його колекції від 1919 року.

Організатори звертали увагу на ключові питання пов’язані зі заснуванням музею: що стоїть за датою 23 червня 1919 року і чому її обрали за точку відліку, які події цьому передували, як це позначилося на подальшій долі музею, а також де і чому перетинається історія й сьогодення.

Історико-документальний виставковий проєкт «Музей. Століття» акцентує увагу на архівних документах, робота з якими дозволяє відмежовувати міфи, перевіряти дані, а також змушувати дослідників задаватися безліччю питань та активно працювати.

Родзинками виставки можемо назвати оригінали архівних документів, як-от примірник заповіту Богдана Ханенка від 10 квітня 1917 року, а також вибрані пам’ятки з фондів музею, що експонуються вперше за довгий час.

This slideshow requires JavaScript.

Проект реалізований за підтримки Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, Центрального державного кінофотофоноархіву України імені Г. С. Пшеничного.

Колекція Богдана та Варвари Ханенків давала унікальну можливість «для изучения прекрасного и для поклонения красоте, чтобы потом в жизни понимать и любить красоту», як окреслив завдання музею сам Богдан Ханенко.

Історія колекції музею бере відлік від початку 1870-х років, коли молодий юрист і палкий аматор мистецтва Богдан Ханенко узяв шлюб з Варварою Терещенко з родини відомих благодійників і меценатів.

Сам Богдан походив із давнього українського роду Ханенко, народився 1849 року у селі Лотоки на Чернігівщині. Деякий час навчався юриспруденції у Москві, згодом переїхав до Петербурга, де і захопився колекціонуванням художніх творів.

Під час весільної подорожі до Італії подружжя придбали перші твори для спільної колекції.

І тільки з 1881 року  у Києві Ханенки активно вливаються у культурне та суспільне життя. Діяльність Богдана Ханенка поширюється у кількох напрямках: сільськогосподарське і промислове підприємництво, фінанси, державна законотворчість, благодійництво, охорона здоров’я, народна освіта, історія, мистецтво.

Відомий як власник та дослідник цінних зібрань предметів археології та світового мистецтва, упорядник і видавець наукових каталогів, спонсор археологічних досліджень в Києві та по Україні, Ханенко у 1890-х роках очолив і довів до успішного завершення справу організації відкриття у Києві першого публічного музею. Нині в цій будівлі розміщується Національний художній музей України. Туди він передав значну частину своєї колекції – зокрема, безцінну археологічну збірку.

«Музей має бути не лише зібранням раритетів та взірців, але водночас і школою, і храмом, і священним місцем, куди мусять стікатися всі для вивчення прекрасного і поклоніння красі – щоб потім, у житті, любити і шанувати красу», – так Богдан Ханенко висловив своє бачення нового музею на церемонії 1904 року.

Для створення та підтримки існування в Києві музею світового мистецтва Богдан Ханенко доручив дружині передати громаді його колекцію мистецтва, а згодом увесь маєток та книгозбірню разом з великим прибутковим будинком поряд.

«Творіння геніїв, – пише він у своїх мемуарах, – за своєю суттю, не можуть належати лише тим, хто ними володіє, художній твір – надбання, яке належить усім… Ось чому у дарунках жертвувачів музеям слід вбачати лише щедре повернення належного».

Тож Варвара Ханенко звертається до Української академії наук із проханням прийняти колекцію та будівлі у своє підпорядкування. Це стається 1921 року. Варвару Ханенко приймають до складу Комітету «Музею мистецтв ВУАН імені Б. І. та В. Н. Ханенко».

«Вона не хотіла лишати Київ і Музей, який був для неї дорожчим за саме життя», – писав Сергій Гіляров, перший хранитель музею, чиїми зусиллями було досліджено та систематизовано колекцію.

Український промисловець та видатний меценат Никола Терещенко у 1887–1888 роках звів на ділянці №15, тодішній Олексіївській вулиці, невеликий двоповерховий будинок і передав його у власність своїй старшій дочці Варварі (Ханенко). Внутрішнє оздоблення інтер’єрів велося вже за нових господарів – подружжя Богдана та Варвари Ханенків.

Інтер’єри особняка, їхнє архітектурно-художнє стильове вирішення формувалося упродовж наступних шести років (ймовірно архітекторами і художниками: Р.-Ф. Мельцер, П.Бойцов, Л.Марконі, В.Катарбінський, М.Врубель).

В європейській традиції приватного колекціонування другої половини 19-го століття існували певні тенденції  в експонуванні «універсальних» мистецьких та історичних зібрань, до яскравих прикладів яких, безперечно, належала і колекція Ханенків.

В руслі модного на той час в Європі архітектурного стилю «історизм», інтер’єри будинку Ханенків тонко стилізовано з використанням ключових принципів та елементів архітектурних стилів різних епох минулого. Тут і стриманість середньовічної готичної зали, і неспокійна мінливість бароко, і затишок бюргерського голландського дому, й розкіш французького кабінету, і театральна ефектність стилю «макарт».  

Нанесені золотом написи – філософічні рядки з «Божественної комедії» Данте – на стелі парадних сходів, досі нерозшифровані в своїй символіці лицарські герби на стелі «Золотого кабінету». Дім-загадка, дім, сповнений особливої, магічної атмосфери й любові до мистецтва.

Віртуозна стилізація віталень підсилювала сприйняття розміщених в них безцінних оригіналів світового мистецтва.  Найкращими документами цього унікального синтезу епох сьогодні є старі світлини, що зберегли для нас тогочасні образи будинку.

Уже 1891 року на замовлення господарів будинку київський архітектор Олександр Кривошеєв звів з лівого боку будинку двоповерхову прибудову, внаслідок чого простір «готичного» залу значно розширився, а на фасаді дому між вікнами другого поверху вперше з’явилося рельєфне зображення герба роду Ханенків.

У червні 1919 року будинок разом із мистецькою колекцією Ханенків був націоналізований декретом Радянської влади, і в ньому був відкритий державний музей.

1923 року з фасаду музею було прибрано герб роду Ханенків, а імена господарів дому та засновників колекції світового мистецтва було виключено з назви музею, як зазначалося в документі, «з огляду на повну відсутність заслуг Ханенків перед пролетарською культурою».

Великих втрат будівля музею зазнала в роки нацистської окупації Києва в 1941-1943 роках. Відтоді, частину оригінального облаштування знаменитих ханенківських віталень – було втрачено назавжди.

За період тривалої капітальної реставрації будинку  музею (1986-й, 1998 роки) спільними зусиллями команди істориків, архітекторів та реставраторів вдалося відновити значну частину оригінального вигляду будівлі. Герб на фасаді було відновлено, здійснено виважену наукову реконструкцію частково втрачених унікальних інтер’єрів будинку.

This slideshow requires JavaScript.

І тільки в 1999 році назві музею було повернено імена його видатних фундаторів – Богдана та Варвари Ханенків.

Офіційний сайт

Фото: Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків

Бути чи не бути?

Існує так багато напрямків, але чомусь із року в рік про жовтневі челенджі чуємо лише від художників та письменників. Може, ми чогось не знаємо? 🍁 Вирішили поміркувати, і ось що з цього вийшло. Вуличне мистецтво Воно різноманітне: ярнбомбінг (светри на деревах бачили? ото ж бо), мозаїки, трафаретні малюнки, орнаменти до святкувань. Можна збиратися у групи […]

Слони харчуються на сміттєзвалищі?

Світлина Тілахана Тармапалана перемогла у фотоконкурсі Королівського біологічного товариства (RSB). На фото стадо слонів, які харчуються на сміттєзвалищі у Шрі-Ланці. Такі випадки часто призводять до отруєння, захворювання і навіть гибелі тварин. Судді вважають, ця робота найбільш точно відображає цьогорічну тему: «Наш мінливий світ». Грошова винагорода становить $1300. Інші фотороботи, які відзначило журі: ■ Ашвін Гіртан […]

ARTEFACT – Chernobyl 33: річниця

З огляду на останні події, про які ми вже писали, пригадали один із найгучніших мистецьких заходів. Минув рік, і цей проєкт набуває дедалі більшого значення для України і світу. З 26 вересня по 6 жовтня (2019) у павільйоні Річкового вокзалу (Київ) презентували міжнародну медіа-арт виставку «ARTEFACT: Chernobyl 33». Проєкт підкреслює проблеми сучасності: фейкові новини, медіаграмотність, маніпуляція. […]

Сучасне мистецтво • Імпресіонізм

Твори імпресіоністів можуть видатися застарілими, проте колись вони здійснили революцію. Перед нами – митці XIX століття, що вийшли зі своїх майстерень назустріч новій ері у мистецтві. Їх висміювали, поки вони робили свою справу, обравши дуже вдалий момент: технологічний прогрес, поява фотографії, нові філософські ідеї. Вони писали просто на вулицях, ще не знаними тоді прийомами: швидкі […]