Музика, Інновації, Важливе Марія Старікова

Платівка, створена природою

Як шумить морський вітер? Як – гірський? А лісовий? Це досліджують представники рідкісної професії – екологи-акустики. Їх називають саундтрекерами.

Американець Гордон Хемптон фіксує звуки природи. За документальний фільм «Зникаючий хор світанку» чоловік отримав Еммі. На його рахунку – 20 000 аудіо: від Австралії до Аляски, джунглі та пустелі. Їх використовують у кіно, комп`ютерних програмах та іграх.

Багатьом професія здається ідеальною: хіба важко знайти звук, записати і відтворити? Ще й подорожі на додачу! Краса!

Це романтизація. Якісь звуки вимагають зусиль, якісь – дуже рідкісні, а деякі на межі зникнення. Ми щоденно створюємо нові, і нам постійно не вистачає. Ми оточуємо себе штучними в той час, як знищуємо природні. Більшість ми ніколи не чули. А може, вже ніколи й не почуємо – через шум.

Людська діяльність нищить джерела звуків, перекриває їх іншими: літаки, машини, будівництво. Тихих місць, про які ми постійно мріємо, стає дедалі менше.

Існує багато звуків людського походження, які гармоніюють із природними: гавайська гітара, дитяче воркування, кроки. Звук стає суб`єктивним, коли виходить за межі факту і набуває нових значень.

Критерій «тиші» – відсутність техногенного.

«Людям потрібні два вуха, щоб почути голос навколишнього світу. Мій мікрофон – мій помічник. Він усе чує. Програючи записи, я постійно виявляю те, що пропустив. Але ніякої обробки».

У віці 27 років Гордон залишив аспірантуру. Йому подобались природні місця та звуки, які він фіксував, оскільки самі місця швидко зникали.

«9 років я займався дослідженнями і намагався отримати кредит, щоб документувати екзотичне. Співробітники банку сміялися з мене. Я заробив, скільки зміг, і взяв відпустку. 10 років потому отримав грант від Фонду Ліндберга, потім – від Національного фонду мистецтв».

Гордон радить: опинившись у новому місці, треба слухати всі звуки разом, а не кожен окремо. Почути місце означає зануритись у нього.